Що показує аудіометрія та кому її потрібно проходити?

Зниження слуху не завжди помітне одразу. Людина може добре сприймати розмову в тихому приміщенні, але втрачати окремі слова в шумі, часто перепитувати або збільшувати гучність телевізора. У таких випадках варто пройти обстеження слуху та зробити аудіометрію, яка дозволяє об’єктивно оцінити слухову чутливість. Аудіометрія потрібна не лише людям із вираженою приглухуватістю. Її проводять для уточнення характеру порушення слуху, контролю динаміки після лікування, підбору слухового апарата та профілактичної оцінки слухової функції. Результатом дослідження є аудіограма, за якою сурдолог визначає пороги чутності на різних частотах.

Що саме визначає аудіометрія?

Найпоширенішим методом є тональна аудіометрія. Під час дослідження визначають мінімальну інтенсивність звуку, яку людина здатна почути на певній частоті. Результати наносять на графік, де горизонтальна вісь відповідає частоті в герцах, а вертикальна показує рівень слухового порогу в децибелах. Аудіограма дозволяє оцінити:

пороги чутності на низьких, середніх і високих частотах;
різницю між слухом правого та лівого вуха;
характер зниження слухової чутливості;
ступінь приглухуватості;
можливу асиметрію слуху;
необхідність подальшого аудіологічного обстеження.

Для повнішої оцінки можуть застосовувати повітряну та кісткову провідність. При повітряній провідності звук надходить через навушники або вставні телефони, тобто перевіряється весь слуховий шлях. Під час дослідження кісткової провідності вібрація передається через кістки черепа безпосередньо до внутрішнього вуха. Порівняння цих показників допомагає фахівцю визначити, де переважно виникає порушення. Зниження слуху може бути пов’язане із зовнішнім або середнім вухом, внутрішнім вухом чи слуховим нервом. Тому сама цифра в аудіограмі не є остаточним діагнозом.

Як проходить перевірка слуху?

Процедура зазвичай не потребує спеціальної підготовки та не спричиняє болю. Дослідження проводять у тихому приміщенні або звукоізольованій кабіні, щоб сторонні шуми не впливали на результат.

Типовий порядок обстеження виглядає так:

Консультація сурдолога. Фахівець уточнює скарги, перенесені захворювання, вплив шуму, прийом окремих препаратів та інші фактори, які можуть мати значення для слуху.
Огляд вуха. За потреби перевіряють стан зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки.
Тестування повітряної провідності. Через навушники подають звуки різної частоти та гучності.
Перевірка кісткової провідності. Спеціальний вібратор дозволяє оцінити реакцію слухової системи без проходження звуку через зовнішнє та середнє вухо.
Побудова аудіограми. Отримані значення фіксуються на графіку та аналізуються фахівцем.

Під час тесту людина реагує на почутий сигнал. Важливо, щоб реакція відповідала фактичному сприйняттю звуку, оскільки від цього залежить точність аудіограми.

Коли варто перевірити слух?

Підставою для обстеження можуть бути не тільки очевидні труднощі зі сприйняттям мовлення. Серед поширених ознак:

регулярне перепитування співрозмовників;
труднощі з розумінням мови в шумних місцях;
відчуття закладеності або шуму у вухах;
помітна різниця між слухом правого та лівого вуха;
необхідність постійно збільшувати гучність телевізора;
раптове або поступове погіршення слуху.

Аудіометричне обстеження дітей проводять за наявності ознак можливого зниження слуху, а в окремих випадках і для профілактичного контролю. Насторожити мають відсутність реакції на тихі звуки, часте перепитування, труднощі з розумінням мовлення або затримка мовленнєвого розвитку. Раннє виявлення порушень слуху дозволяє своєчасно визначити подальшу тактику обстеження та корекції. У ранньому віці нормальний слух особливо важливий для розвитку мовлення та формування комунікативних навичок.

Для точної діагностики приглухуватості аудіометрію доцільно проходити в медичному або спеціалізованому аудіологічному центрі, де є відповідне обладнання та фахівець із діагностики слуху. Після дослідження сурдолог може пояснити показники аудіограми та визначити, чи потрібні додаткові тести. Якщо зниження слуху підтверджується, подальші дії залежать від його причини та вираженості. В окремих випадках потрібне лікування, в інших може розглядатися слухопротезування. При цьому слуховий апарат підбирають уже з урахуванням конкретної аудіограми, а не лише суб’єктивного відчуття гучності звуків.